Актуальна тема: ЗАПОВІДНИК «ОРІЛЬСКИЙ» ТА ТУРІВСЬКІ ЕКОЛОГІЧНІ ІНВЕСТИЦІЇ.

Актуальна тема: ЗАПОВІДНИК «ОРІЛЬСКИЙ» ТА ТУРІВСЬКІ ЕКОЛОГІЧНІ ІНВЕСТИЦІЇ.

р.Оріль дивує та бентежить останнім часом кожного пересічного мешканця, який проживає в селах басейну Орілі. Дивує річка станом води та її кількістю, відсутністю риби в ній та кількістю гребель, які виросли по руслу річки за часи незалежності. Фактично кожний район, село, громада на власний розсуд прагнуть врятувати Оріль, але невпинно проблеми ростуть. Крім того нещодавно повінь Орілі (перша за майже сім останніх років) продемонструвала ще одну величезну проблему – неймовірно велика кількість сміття, яке несло річкою! Щоб збагнути всі проблеми Орілі та спробувати систематизувати варіанти реального їх вирішення, ГО «Європейське Покоління» провело першу нараду координаційної ради громадськості з приводу спасіння Орілі, в якій приймали участь фахівці: екологи, біологи, гідрологи, депутати усих рівнів. Пройшла нарада в приміщенні Царичанської районної ради. Перше, на що звернули увагу присутні – це доповідь ініціатора створення національного парку «Орільський» , біолога та активіста, громадського діяча, доцента кафедри біології ДНУ ім.Гончара Вадима Манюка, який чітко та наглядно довів необхідність створення Національного парку «Орільський», що стане одним з головних критеріїв спасіння Орілі від людського варварського впливу на екологію та безпосередній стан води в Орілі. Справа в тім, що більшість Гребель на Орілі – є великою проблемою для природнього водотоку води в річці. Греблі призупиняють течію Орілі, вода в річці тече повільніше, відповідно дно річки замулюється, джерела не пробивають шар мулу, тому річка мілішає, потім пересихає (в 2017 році в перше річка пересохла в 2-ох місцях по руслу) і як результат – річка Оріль зникає у нас на очах, як це вже відбулося з річкою Прядивкою. Щоб якимось чином все ж врятувати ситуацію депутати, громадськість районів, кожен на своїх територіях будують греблі та поглиблюють дно річки. Таким чином у них, на територіях перше десятиліття вода буде, будуть озера, а от по руслові далі – річка поступово зникатиме, і це вже спостерігає Царичанський район. (Бо в Магдалинівському районі вже побудовані навіть так звані переливні Греблі, також побудовано в с.Михайлівка Царичанського району теж подібний варіант «спасіння Орілі» в межах свого села, але в цілому – Оріль від наших дій лише зазнає біди. Чому? Бо переливні греблі не стоять на балансі жодної структури, обслуговують їх ентузіасти, а населення нещадно смітям забруднює як річку та і її берега, навіть же в саму річку кидаємо пластикові пляшки, пакети зі сміттям і всі ці греблі стають забиті брудом та нашим пластиковим сміттям, тому перетворюються із переливних Гребель в НЕ переливні греблі, які блокують воду Орілі і залишають річку без води. Ось так ми самі, ми — населення районів басейну Орілі — знищуємо головну водну артерію декількох регіонів України, залишаємо самі ж себе без води, без лісу, без повітря та без майбутнього. В результаті такої нашої діяльності гине і сосновий ліс, який ще діди наші висаджували берегами Орілі, гине річка Оріль, яка вважалася однією з найчистіших річок Європи. Ще одна проблема знищення Орілі – так звані рибаки та мисливці. Ці по своїй суті злочинці- браконьєри знищують як Оріль, бо побудували в селі Йосипівка фактично фундаментальну Греблю, по якій їздять джипами, через яку повністю перекрили водотік Орілі, та ще й перед цією греблею вони собі заглибили річку, затопили собі всі навколишні озера водою Орілі таким чином вони для себе утворили оазис для промислового підпільного рибальства сітками, електро- вудками та створили так звані мисливські угіддя для забав за гроші можновладців. Таким чином ці «любителі» природи знищують всю флору та фауну по руслу Орілі і звичайно що перешкоджають кожній спробі створити екологічний нацпарк на Орілі. Крім того, берегові рекреаційні зони, які заборонено законом привласнювати – розорані, знову ж таки бо віддані незаконно або як пай у власність, або різного рівня депутатам у фактично довічне користування. Що це на практиці, а на практиці — всі гербіциди, внесені в ці землі – йдуть в річку Оріль, в грунтові води і нас та наших дітей масово отруюють саме хімічними добривами. Ось чому онкологія стала вже «чумою» 21 сторіття і косить навіть малесеньких дітей і особливо в наших так званих «екологічно чистих містах та селах» на Орілі. Не секрет, що в Єлезаветівці вбиває води Орілі, а значить і нас з вами — «куряча» фабрика, яка має відношення до куміського клану Президента України і ця картина знищення всієї екологічної спадщини, у тому числі, Дніпропетровщини перетворюється на ядерний вибух проти нас самих та наших дітей. Звичайно що і кліматичні зміни впливають на гідрологічний стан Орілі, але все те, що робимо ми з вами з річкою – це швидке знищення не лише Орілі, лісів вздовж її берегів, а й знищення самих себе, а кліматичні зміни є вже наслідком людського варварства. Так чи інакше, але присутні почули ще багато відвертої та страшної правди і про діяння угрупувань рибалок та мисливців, про захоплення земель рекреаційної зони під «кришуванням» нардепа Нестеренка, здригалися від масштабів проблем і розуміли, що Оріль вже перетворилася навіть на відмивання бюджетних коштів саме за темою «порятунку Орілі». Тобто Оріль та все що з нею пов’язано – це велика «кормушка» для варварів при владі та самих мешканців сіл вздовж Орілі, бо не цінуємо ми те, що дав нам Бог та природа, нам здається що Оріль все витрамає та буде завжди, тому сміттям добиваємо її, знищуємо бідолашну, не розуміючи що вбиваємо себе та своїх дітей. То чи є вихід? Щоб було зрозуміло — наведемо приклад — село Турове. Приватний інвестор. Всі, хто мав змогу бути в оазисі Турівського еко-парку, який інвестор облаштував на території свого власного господарства — побачив красу та любов господаря до природи взагалі, а не лише до Орілі як такої. Кожне хворе дерево на березі Орілі обстежене та за технологією викорчувано, на томість висаджено тисячі нових, молодих, підведене крапельне зрошування під кожне деревце, розчищено від мулу річку, та головне — саме на цій території привчають кожного до елементарного – не кинь папір, не кинь цигарку, не кидай жодного бруду на землю, не залишай бруд на березі річки, не кричи в лісі, не лякай птахів та звіра, поважай природу свою. Більш того, екскурсії, які періодично проводять для дітлахів в даному Турівському парку – носять характер не лише краєзнавчий, а й допомагають дітям набирати екологічний та культурний досвід, щоб жити саме за правилом: « не знищуй, бережи природу». Скажу більше – коли був повінь Орілі цієї весни, саме колектив Турівського парку чистив бідолашну річку від мотлоху, сміття, бруду який так легко викидають в лісі чи в самій річці мешканці Царичанського, Магдалинвського та й інших районів. Вдумайтеся – декілька камазів мотлоху вивезли з річки Оріль в районі парку Турівський, щоб врятувати як Оріль так і ліс від знищення та бруду. Жоден мешканець сіл так не вчинив, лише спостерігав як пливуть пляшка та пакети Оріллю, а колектив парку рятували річку всіма способами. Але при цьому дуже багато хто «запускають» навмисно різного роду плітки та формують з Турівського інвестора майже монстра-знищувача природи. От і на засіданні Координаційної ради з порятунку Орілі в присутності народного депутата Віктора Чумака почали викрикувати різного роду нісенітницю про Турівського інвестора. І все це тому, що саме він заважає знищувати природу в межах своєї території. Не дозволяє рубати ліс, не дозволяє сміття залишати в лісі та на березі Орілі, не дозволяє полювати та рибалити електро-вудочкою…не дозволяє жодної ганьби з Оріллю та лісом, тож краще ми його зацькуємо, розповсюдимо плітки про те, як він начеб-то привласнив для себе Оріль та ліс, знищує дерева та наче заробляє кошти на «народному доброві…», лише б дорватися до цих берегів та можливості привласнити собі всі напрацювання інвестора в селі Турово. Та так не буде! А кожен пліткар про Турівського інвестора лише хоче шкоди Орілі та лісові вздовж річки. Ось така ж історія і з нацпарком «Орільський» — розповсюджуються байки-страшилки про шкоду заповідної зони для місцевих, мовляв і корову не випасеш, і траву не скосиш, землі заберуть, рибалити не дадуть і таке інше. Краще ж коли ми пісок копаємо та продаємо як власний, краще коли ліс рубаємо та продаємо як деревину, а національний парк – це вже проблема для різного роду браконьєрства. Саме Турівський екологічний інвестор своїм прикладом показав що в екологічних парках, національних чи місцевий, приватних чи державних – єдиний вихід із страшного екологічного лиха, в якому ми знаходимося сьогодні. Приємно те, що вже місцева влада починає розуміти – що потрібно підтримувати будь-яку реальну екологічну ініціативу. Так наприклад голова Царичанської ОТГ Генадій Сумський добре розуміє яку користь робить Турівський інвесторі і готовий підтримувати його діяльність на своїй території. Такий тандем дає розуміння, що екологічна спадщина в цій громаді буде збережена. Але справа в тім, що в одній Громаді «рай» не побудуєш. Щоб вирішувати весь комплекс екологічних проблем всього басейну Орілі – потрібно комплексно вирішувати це питання. А Національний парк «Орільський», в якому працюватимуть фахівці екологи, гідрологи, екологічні шерифи, лісничі, біологи – це і є комплексне вирішення питань збереження Орілі. Щоб від слів перейти до діла – ГО «Європейське Покоління» організовує виїзд-практикум в Херсонську область в національний парк «Дніпровський» за практичним досвідом та формуванням структури національного парку, його кошторису, тому розпочинається активна фаза лобіювання реального створення Національного парку «Орільський». Перший Указ Президента України вже є, залишилася його друга частина – штат та кошторис і саме над цим варіантом ми розпочали роботу. Тетяна Лебідь

«Pokolinnya.org» © 2018

pokolinnya.org 2017 - 2024