Notice: Undefined variable: yoo_cgs in /home/pokolinnya/domains/pokolinnya.org/public_html/templates/yoo_everest/warp/systems/joomla/layouts/com_content/article/default.php on line 147

Голова ГО "Європейське покоління" Юрій Сімонов: медичний монолог

Медицина України – це мережа закладів державних, муніципальних та приватних лікувальних, госпітальних, поліклінічних та навчальних закладів, система фармацевтичних підприємств та мережі аптек. Існує вся  ця величезна мережа в повному абсурді:  в межах Конституції України  чітко зазначено про безкоштовне лікування кожного громадянина України, та в житті реальному - повністю коштовна медико-лікувальна система виживання українців.  Але головний аргумент абсурдності медичної галузі України полягає в свідомості самих громадян, яка ще чітко пов’язана з радянською ментальністю, бо ми не можемо розуміти очевидного: медицина – це бізнес, як і випічка та реалізація хлібу, як і все, з чого складається наше буденне життя.
 Звичайно, що побороти ментальність це
мабудь найважче на шляху реформ, але якщо сьогодні цього не зробити, то не лише епідемії будуть вбивати нашу націю, але знищуватиметься  наше населення від елементарної відсутності лікарень та фахівців. Тому що кращі медики – будуть лікувати народи інших держав, бо училища та медичні ВУЗи готуватимуть молодь яка або професійнобуде непрофільною, або відразу орієнтованою на роботу за кордоном, де престиж професіонала-медика відображений в першу чергу на зарплатні та на рівні життя медика, та на можливості працювати в умовах сучасного обладнання. Тому певен, нашісела  будуть падати на коліна перед медичною катасрофою першими, потім малі міста, а  з рештою – знищена буде мережа лікувальних закладів України. Тож МЕДИЧНА РЕФОРМА - це стратегічна необхідність, це вже по своїй суті – головний вектор  національної  безпеки України.  То чому ж вона, (реформа),   «буксує».
 Головна причина – ментальність,
яка не може зрозуміти, щошвидка допомога буде приїздити лише у випадку смертельної небезпеки життю, а в іншому - до мед.закладу потрібно дістатися самому. Ми не можемо зрозуміти чому за спасіння на операційному столі рідної нам людини, родина повинна заплатити кошти, бо інакше хірургічна бригада не розпочне спасіння його життя. При цьому, зверніть увагу, в той же час ми ж,  українці,  абсолютно свідомо  збираємо сотні тисяч доларів США для спасіння рідної нам людини за кордоном. Тобто ми готові спасати життя хворого - за власні або кредитні кошти за кордоном, тим самим інвестувати медицину інших держав, а в своїй державі - нас дратує сама думка про лікування за гроші. 
 То ж після ментальності
, друге місце «буксування» медреформи – це відсутність діалогу з суспільством. Так чи інакше, але суспільство має право знати на простій, навіть не професійній мові всі кроки та заходи реформи, яка стосується життя кожної людини.
 Зважаючи на повне зубожіння українців, звичайно що лякає  кожного з нас кошторис медичних послуг в медичних закладах. А якщо звернути увагу на факти банкрутства банків, знецінення гривні та проблеми в системі страхування – нас, українців лякає і думка про страхову медицину. То ж економічна криза – це третій
важель протидії медреформі.
 То що ж в реальності ми маємо?

 По перше -  розуміння, що всі заклади будуть приватними – і це вже аксіома. По-друге, Держава стає головним замовником у приватній медицині на послуги для громадян категорій
малозабеспечених.
 
По-третє – медицина поступово стане страхововою, а ми будемо власними страховими полісами обирати клініки, лікарів та медобслуговування за принципом навіть сарафанного радіо типу: «моя знайома рекомендувала саме цього лікаря, бо ціна та якість лікування, відношення до пацієнта її приємно вразило …».
 Кожна пігулка це величезні наукові, технологічні та промислові витрати. Аптека реалізовує пігулки і тим самим заробляє кошти. То ж як же виробник та науковець? Це або корупційне держзамовлення, або система мотивації лікарів  рекомендувати
нам, пацієнтам, лише ці пігулки, а не інші, можливо дешевші та ефективніші. Якщо ж медична галузь залишається на «папері» безкоштовною, тоді платити ми мусимо за промислові та наукові витрати за пігулку на рівні лише потреб виробника та лобіста. Якщо ж медицина буде бізнес-модельованою, тоді ми будемо купувати лише ті пігулки, які нас як найшвидше вилікують, бо інакше всі знатимуть, що лікар шахрай, через дорогі пігулки нас не лікує, а заліковує до медичних проблем.
 Звичайно, що про складні речі я говорю на рівні простого схематичного розуміння. Звичайно, що госпітальні округи та приватні медичні заклади
в даних округах повинні стати зрозумілими кожному середньостатистичному українцю, повинна  запрацювати  вся галузь на основі принципів страхової медицини, а страхові кампанії  повинні будуть  напрацювати  механізм доступності  страхових пакетів та швидкої адресної сплати  за медпослуг  навіть у віддалених  селах. Страховий поліс громадян повинен бути як конституція – гарантованим, а не шахрайською схемою вилучення коштів.
 Одним словом, Україна лише на поч
атку складного шляху реформування медицини, Об’єднані територіальні громади отримали перші кошти на самостійне рішення капіталовкладень в житло медпрацівникам та в лікарняні заклади, і лише починають формувати розуміння потреб в кількості та профілю  медзакладів, тому суспільству дуже складно приймати те, чого ми не розуміємо, не знаємо, але якого дуже потребуємо. То ж як людина, яка як і всі українці маю пряме відношення до медицини, наполягаю на необхідності реформ. Як бізнесмен - хочу донести спроможність української реформи лише у випадку  відкритого діалогу з суспільством,  з громадськістю. Більш того, я  готовий долучатися до процесу профільного спілкування за круглими столами з менеджерами та медиками, які вже започаткували приватні мед.заклади і готові ділитися досвідом за для медичного  реформування  України.

DSC 0001


Печать


Notice: Undefined variable: yoo_cgsi in /home/pokolinnya/domains/pokolinnya.org/public_html/templates/yoo_everest/warp/systems/joomla/layouts/com_content/article/default.php on line 149